Молитва коли мий

Чудотворные слова: молитва коли мий в полном описании из всех найденных нами источников.

ДНЕВНИКИ

МОЛИТВА ІСУСА ХРИСТА

Ті, хто будуть читати цей лист, матимуть перемогу над злом. Якщо читати цей лист 15 років за Кров, яку проливав наш дорогий Спаситель, то тоді з неба вибачаться йому хіхи, а може й вибачаться пекельні муки. А якщо помре раніше, то буде йому прийнято, якби прожив 15 років і пролив свою кров за віру. Того, хто читає цей лист, Я зійду з неба і заберу його душу до неба, а також душі його рідних аж до четвертого покоління. А той, хто носитиме цей лист при собі, тому ніколи не буде важко у справах, усяке зло відійде від нього, а також величатиме Пречисту Матір Божу.

Святий Григорій говорив, що інший лист був знайдений в іншому місці, і написаний золотими літерами. Збережи цей лист, який був написаний 16 січня 1750 року. В неділлю не робити, бо Я вам дав шість днів щоб працювати, а сьомий – щоб молитися. Святкуйте цей день щоб Спаситель вибачив гріхи ваші. Не забувайте давати милостиню сиротам і бідним, тоді ваш рід буде благословенний і багатий. Якщо не віритимете в цей лист, тоді напущу на вас велику чуму, голод, війни і великі захворювання, вони зазнають силу небесного горому і землетрусів – це буде моєю великою заплатою. Хто не вірить і скриє цей лист від людей, той буде покараний на Божому Суді. А якщо буде величати і читати цей лист, і буде просити прощення хріхів, також будете читати цей лист іншим, тоді його душа ніколи не загине, а буде врятована від усього зла і напасті. Амінь! Люди, вірте в муки Спасителя, Який прийшов на землю заради нас. Цей лист дав один Камгор – монах, який був на Святому Гробі Господньому. Пишіть, давайте людям щоб каялись, про це просить сам Господь.

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних.

З вірою приклади до болючого місця або до кровотечі. Ворог не може заподіяти ніякої шкоди. Носіть цей лист при собі і він захистить від злих людей і поганих сусідів. Нехай Господь з небес завжди кличе нас грішних. Якщо подати цей лист неплідній жінці, то стане плідною, а хто його носить при собі, то біля нього є Ангел Хоронитель, Архангел Михаїл і Всемогутній Бог. В ім*я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь Не кляніться Іменем Господнім, бо знищить вас. А в устах завжди майте Бога, прославляючи Його. Амінь.

"Молитва – це сам Бог"

Споконвіку в історії спасіння і в християнстві молитва вважалася одним з найважливіших середників, який поєднує людину з Богом.

У Євангелії від Матея (21:22) читаємо: "і все чого проситимете в молитві з вірою, одержите".

Не можна уявити собі правдивої молитви, яка є без віри, і не можна уявити собі глибоко віруючої людини, яка не молиться. Молитва і віра завжди між собою тісно пов’язані і одна одній допомагають.

Молитва є необхідною для духовної боротьби і християнського життя, тому на молитву треба звернути особливу увагу. Маємо частіше ставити собі питання: як ми молимося, чи правильна у нас молитва? Ми можемо багато часу молитися, але не помолитися, лише провести час на молитві. Правдиве духовне життя полягає в тому, щоб у нас була глибока і правильна молитва, яка поєднує нас з Богом.

Молитва дуже тісно пов’язана з вірою. Пригадується один випадок, коли приходять учні до Святого Василія Великого і запитують: "Отче Святий, скажи як нам правильно молитися? Бо коли ми стаємо на молитву, то наші думки розбігаються і вправо, і вліво, і ми не можемо уважно помолитися. Що нам робити?" Тоді Святий, великий учитель молитви, говорить: "от коли ви йдете до якогось царя, чи пана, чи вельможі щось просити, то, звичайно, ви підготуєтеся: як та що говорити. Під час розмови будете поводитися так, щоб ваше прохання було вислухане. Коли стаєте на молитву усвідомте, що ви стаєте на розмову з самим Богом, не з паном чи вельможею, чи якимось царем, але з самим Богом. І коли в вас буде глибока свідомість перед ким ви стоїте, до кого молитеся, до кого звертаєтеся, тоді ваша молитва буде дуже уважна і сильна.

В цій невеличкій історії Святий Василій Великий хотів нагадати своїм учням і нам всім, що важливим під час молитви є усвідомлення перед ким ми стоїмо, до кого молимося. Це усвідомлення, що ми стоїмо перед самим всемогутнім Богом, який знає наші думки, бажання, всі наші проблеми і знає, що нам найкраще потрібно у нашій молитві, допоможе нам уважніше помолитися.

Святий Йоан Золотоустий: "Що світло сонця для тіла, те молитва — для душі. Як для сліпої людини нещастям є не бачити сонця, то яким великим нещастям для християнина було б не молитися і не вливати молитвою у свою душу христового світла".

Інколи трапляється так, що людина молиться, чогось просить, наприклад здоров’я, молиться багато, щиро, з вірою, глибоко, але здоров’я чомусь не дається. І часто людина в такому випадку тратить надію чи довір’я до молитви. Це неправильний підхід, бо, звичайно, ми повинні просити в Бога те, що нам потрібно, але останнє рішення – за Богом, тому що Бог – створитель людини і Він найкраще знає що нам потрібно. А скільки людей, будучи в хворобі чи якомусь нещасті, навернулися до Бога, покаялися щиро і жили праведним християнським життям. Тому ми ніколи не повинні домагатися свого у молитві, але знати, що ми повинні молитися, але останнє рішення – у Божих руках, Він знає як і що найкраще зробити для нас.

Часто, коли ми стоїмо на молитві, то наші думки розбігаються вправо і вліво і один Святий говорить: "як ти хочеш, щоб Господь почув тебе, як ти сам себе не чуєш?" І це розсіяння, яке буває в нас на молитві – одна з найбільших хворіб у всіх людей, не лише тих, що в світі, а й тих, що в монастирях.

Пригадується розповідь про одного побожного чоловіка. Кожного разу, коли він приходив до церкви – зупинявся перед дверима храму і сам до себе говорив: "от всі мої турботи, клопоти, обов’язки, справи, я залишаю вас тут, біля дверей. Я піду помолюся, а ви мене тут почекайте, пізніше я вас візьму з собою далі." Він заходив до святині, ставав собі спокійно у куточку, уважно молився, слухав Літургію, проповідь, Євангеліє, з глибокою вірою приймав Святе Причастя, тоді йшов до своєї домівки. Це є добрий приклад для нас, тому що ми буваємо у церкві на Богослуженнях, але буваємо там лише фізично, а наші думки, бажання, відчуття є десь поза церквою: на роботі, вдома, а інколи в непристойних ділах і ситуаціях. І це є проблема, тому що ми повинні бути на молитві не тільки тілом, а й душею. Ми повинні бути своїм серцем з Богом, а не лише фізично перебувати в храмі.

Коли ми приходимо до церкви на Літургію, деколи відчуваємо, що в одній церкві є молитва, а в іншій – немає. Від кого це залежить? Звичайно, що найперше це залежить від нас, від того наскільки ми вміємо глибоко і уважно молитися. Також великою мірою це залежить від священика: як він молиться, наскільки в нього є віра, наскільки він глибоко молиться і переживає Богослуження. І, очевидно, залежить від присутніх на Богослуженні людей. Якщо люди в церкві думають про нісенітниці, про пусте, коли вони оглядаються по сторонах, шукають якби когось осудити, то такі люди не моляться, вони лише фізично перебувають у храмі. Але якщо стоїть група людей, хоч невеличка, і їхнє серце скероване до Бога з вірою, вони глибоко моляться, переживають цю Літургію, тоді, звичайно, відчувається цей дух молитви.

Одного разу жінка прийшла до монастиря, кілька днів там була, ходила на Богослуження, молилася сама в каплиці. І от коли вона від’їжджала з цього монастиря, вона подякувала ігумену цієї обителі і каже:"ви знаєте, я була в різних монастирях, різних обителях і всюди моляться, але у вас є таке відчуття, що моляться до Бога." Дійсно, якщо люди скеровані до Бога, то глибоко моляться, тоді відчувається присутність Бога на цій молитві, на цій Літургії.

Святий Ніл Синайський: "Молитва – це розмова душі з Богом, гілка з дерева покори і лагідності, вияв радості і подяки, лік на журбу і усталість, піднесення розуму до Бога. Як хліб служить на поживу для тіла, а чеснота — для душі, так молитва – це пожива розуму".

Взагалі наша Літургія східнього обряду є дуже багата своїми традиціями, обрядами. Ми знаємо, що кожна людина має п’ять змислів: зір, слух, нюх, дотик, смак. І от напротязі певного часу ці наші змисли "припадають гріховним порохом". Ми буваємо в різних ситуаціях, спілкуємося з різними людьми і часто самі допускаємо гріх до свого серця. А от коли ми приходимо на Святу Літургію, коли з вірою переживаємо Богослуження, приймаємо Святі Тайни, тоді маємо можливість повністю себе очистити, а, навіть, освятити. Як це виглядає?

Коли ми приходимо на Святу Літургію, коли дивимося на Святі ікони, на хрест, на іконостас, на все, що є в церкві – через це освячується наш зір; коли ми слухаємо уважно церковний спів, молитви, Євангелію – цим освячується наш слух; коли ми вдихаємо запах ладану, запах свічок – освячуємо наш нюх; коли цілуємо хрест чи ікону – тим освячується наш дотик; коли ми з вірою приймаємо Святі Тайни – тоді освячується наш смак. Бачимо яка багата наша Свята Літургія, і в який спосіб ми можемо себе духовно відновити. Звичайно, якщо ми робимо це з вірою, глибоко переживаючи Святу Літургію.

Святий Йоан Золотоустий: "Молитва – спасіння, безсмертя душі, незнищима стіна церкви, непохитна охорона, страх для дияволів, а для благочестивих — спасіння".

Часто людина ставить собі запитання: чи правильна у мене молитва? По чому це пізнати? У Святій Євангелії говориться, що "по плодах їх пізнаєте їх". Бачимо, що духовне життя поділяється на дві частини: труди і плоди. Наші труди – це наші молитва, піст, читання Святого Письма, нічні чування, боротьба з гріхом, різні духовні практики. Що ж належить до плодів? Це – любов, лагідність, смирення та інші плоди Святого Духа. Коли в нас є правильна молитва, тоді в нас повинно бути щораз більше цих плодів. Бо інколи стається так, що людина багато молиться, а в неї щораз більше зростає гординя, агресія, невдоволення, нетерпеливість. Це означає, що молитва в цьому випадку є неправильна. Якщо у нас є правильна молитва, то в нас повинно бути щораз більше лагідності, терпеливості, смирення, з кожним разом у нас повинна зростати любов не тільки до наших ближніх, але й також до тих, які недоброзичливо ставляться до нас. І все це повинна робити в нас правильна глибока молитва. Молитва повинна стати для нас тим насушним хлібом, тим, без чого ми не можемо обійтися.

Майже всі Святі глибоко переживали молитовні стани і дуже сумлінно відносилися до своєї молитви. Настільки молитва поєднувала їх з Богом, що вони говорили, що "молитва це сам Бог". Інші Святі говорять: "Молитва – матір всіх чеснот". І дійсно, правдиве духовне життя повинно починатися з молитви. Якщо в нас немає успіху в молитві, то в чомусь іншому ми і не зможемо знайти успіху в християнському житті.

Звичайно, що глибока, щира, сердечна молитва – це дар від Бога, але з іншого боку, якщо ми нічого не будемо робити в тому напрямку, то як може в нас з’явитися дар глибокої молитви.

Свята Євангелія нам говорить: "просіть – і дасться вам, шукайте – і знайдете, стукайте – і вам відчинять". Якраз ці слова відносяться до нашої молитви.

Читаючи життя Святих – ми бачимо людей, які дуже багато і сильно молилися. Вони могли, навіть, молитвою творити чуда. Один старець мав трьох послушників, до яких одного разу каже: "я відійду на гору, щоб проводити більше часу у молитві, а ви тут самі займайтеся своїми справами, моліться, працюйте. А через деякий час я повернуся". От пройшло трохи часу, повертається старець до своїх учнів, а вони – в розпачі. В розпачі через те, що вже довший час не було дощу – велика страшна посуха. І тоді старець питає: "А чому ж ви не молитеся?". "Та ми, старче дорогий, молимося, дуже багато молимося, але чомусь Господь не дає нам дощу". Тоді старець сказав:"Ви, напевно, погано молитеся". Після того він встав на коліна, підніс руки догори і почав молитися. В близькому часі – на небі з’явилася хмарина і з неї пішов великий дощ і зросив всю землю.

Коли читаємо життя Святих, то таких прикладів є дуже багато. Найперший приклад того, хто молився – це є приклад самого Ісуса Христа. Пригадаймо собі скільки часу проводив Ісус в молитві, особливо, коли це були важливі моменти в його житті: вибір апостолів, перед страстями (ця молитва була з терпіннями, як важка духовна боротьба). Маємо приклад Пресвятої Богородиці – перед тим, як породити Ісуса Христа фізично, Марія породила Його у своєму серці – через глибоку віру і глибоку молитву – в духовний спосіб.

Дуже важливою є нічна молитва – нічне чування, бо в цей час є більше гріха, більше беззаконня. І коли ми молимося, то ми якимсь чином нейтралізуємо те зло, яке з’являється у світі, гріхопадіння багатьох людей. Нічна молитва – це також велике самозречення, ми боремося зі сном, щоби піднести свою молитву до Бога і через те отримати більшу користь і для себе, і для своїх ближніх. В традиції монастирів завжди були практики нічних чувань.

Святий Йоан Золотоустий: "Чи ти миєшся — молися, чи ти в дорозі – молися, де б ти не був – молися, ти – храм Божий, то не шукай місця, тільки душевного настрою, куди б ти не пішов як будеш до Бога взивати – Він тебе почує".

Взагалі, вся молитва поділяється на спільку, тобто літургічну, до якої належать Свята Літургія, Утреня, Вечірня, Акафісти, Молебні; а також приватну (особисту), коли ми молимося самі вдома чи в храмі. На приватній молитві зовнішня постава може бути різною: можна молитися стоячи, на колінах, сидячи, а, навіть, якщо ми хворі чи дуже втомлені, можемо молитися лежачи. Під час молитви можна зосереджуватися на іконі, запалених свічці чи лампадці, або можна просто закрити очі з глибоким усвідомленням того, що Господь з нами, а, навіть, у нашому серці.

Коли в нас буде більше знання про молитву, то нам буде цікавіше молитися, наша молитва буде правильною і тоді справді відчуємо, що Бог живий і християнське життя – це дорога до щасливої вічності.

Святий Іван Ліствичник: "Молитва за своєю природою – це спілкування та єднання людини з Богом, а за своєю дією вона підтримує світ і поєднує його з Богом".

Святое письмо Иисуса Христа.

Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.

Будьте верны Богу, начинайте свои дела с «Отче Наш».

В эти дни кто женится – счастлив не будет. В эти дни не шейте, не сажайте, не вскрывайте землю, не начинайте стирать, или другое какое дело – удачи не будет. Если сему не верите, накажу вас – огнем, молнией, войной, голодом, семейными раздорами и страшным сокрушающим земным судом!»

Вот тогда маловерные, я отвернусь от вас за вашу ложь, злость, обман и несправедливость.

Покайтесь от всего сердца в грехах своих за обидчиков ваших, за погибших в неверии. Помогай страждущим, делитесь куском хлеба с врагом и обидчиком своим, терпеливо сносите обиды и хулу на себя, не предавайтесь порокам, не доводите до искупления близких своих. И вот Господь, Спаситель Наш, за добрые дела ваши, отпустит вам старицею.

Запомните! Не только отцы и сыны, но и дочери ваши пойдут на кровопролитие. Неверие ваше раскинет вас по всей земле. Жены побросают жилище свое, чад своих. И найдут себе могилы в чужой земле, и волосы их пойдут на миреши рыбацкие. Мор пойдет по вселенной, лечить будет некому и нечем, а малого и старого будут колоть, но уколы не поднимут с одра болезни.

Храните Веру в Бога, и спасены будите. Хлеб будет расти и осыпаться, но убирать некому. Все устремятся к легкому труду и легкому хлебу. А за измену земле своей будут голодать. И обнажиться забытая их хлебородная земля – мать, запустеет. Полетят голодные птицы, разнося повсюду смерть и запустение, и укрыться от них будет негде, даже в недрах земли. В жилищах своих не спасется никто: захочет пить, но не напьется, ибо вода обмелеет от гремучих гор, от тел людских и скота.

Письмо это поможет вам терпеливо нести крест свой и дарует вам благополучие в запущенных ваших делах и сложных делах.

З вірою приклади до болючого місця або до кровотечі. Ворог не може заподіяти ніякої шкоди. Носіть цей лист при собі і він захистить від злих людей і поганих сусідів. Нехай Господь з небес завжди кличе нас грішних. Якщо подати цей лист неплідній жінці, то стане плідною, а хто його носить при собі, то біля нього є Ангел Хоронитель, Архангел Михаїл і Всемогутній Бог. В ім*я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь Не кляніться Іменем Господнім, бо знищить вас. А в устах завжди майте Бога, прославляючи Його. Амінь.

Молитва коли мий

Любі діти!

Давайте ми з вами подумаємо, де нам буває найкраще, де ми любимо бути, де ми відпочиваємо душею і тілом? Ну звичайно ж, вдома! Це особливе місце на Землі, куди нас тягне звідусіль, де нам спокійно і затишно, де ми почуваємося у безпеці. Так добре може бути тільки вдома.

А чому ж вдома так добре? Та тому, що разом з нами вдома живуть тільки найближчі люди, ті, які люблять нас – наші мама і татко, бабуся, дідусь, братики або сестрички. Всі ми рідні, один за одного піклуємось, допомагаємо, захищаємо, якщо потрібно. Разом займаємось улюбленими справами, щось майструємо, навчаємось, готуємось до свят. Нам добре жити разом, бо ми любимо один одного. Ми – одна сім`я.

В сім`ї люди настільки рідні і близькі, що знають один про одного все. Тому що близькі люди завжди спілкуються , просять порад, діляться враженнями або новинами. В сім`ї люди живуть спільними думками, і уявити собі дім, де панує мертва тиша, просто неможливо. Це означало б, що люди, які в ньому живуть, перестали бути рідними, посварились, – тому і не розмовляють один з одним, мовчать. Без спілкування близькі люди не можуть жити!

Так само і в Божій сім`ї – в Церкві. Якщо Церква об`єднує люблячих людей, то почуття у них спільні, і обов`язково хочеться ними поділитися.

Але з ким нам хочеться найбільше говорити, все-все розказати? З тим, кого найбільше любимо – з мамою або татком. Навіть тоді, коли їх поряд немає, коли ми не вдома, ми згадуємо їх і подумки з ними розмовляємо. І тоді нам стає тепліше на душі, наче ми знову вдома, а мама чи татко гладять нас по голівці.

Але ж виявляється у нас є ще Той, який нас любить понад усе – наш Небесний Батько, Господь Бог. І хоча ми Його також не можемо бачити, як іноді наших маму чи татка, ми так само можемо подумки з Ним говорити, як з найріднішим і найближчим, і Він нас чує!

Розмова з Богом і називається молитвою . Люди, які хочуть щось сказати своєму Небесному Отцю, звертаються до Нього, де б вони не були: на вулиці, вдома чи в Храмі, вранці, вдень чи ввечері , – головне, що вони не сумніваються, що кожне їх слово почуте Господом , що Бог за них переживає і хоче їм допомогти. А не моляться Богу тільки ті люди, які з Ним посварились. Але ж як погано залишитись без захисту Батька.

Ми можемо говорити з Богом поодинці і подумки , а можемо всі разом і вголос у Храмі. В Храмі особлива молитва, коли ми не про самих себе говоримо, а про Бога, коли ми Його славимо . В таких урочистих випадках люди стоять перед своїм Творцем. Щоб показати, як ми любимо Сина Божого, Ісуса Христа, під час молитви ми хрестимось . І вклоняємось , бо

найголовніше в наших стосунках з Богом – бути вдячними Йому за все!

Давайте разом з вами подивимося мультик

Постійна адреса сторінки: http://chado-bozhe.com.ua/article/malyatko.-urok-14.-molytva

© 2011-2017 Дитяча недільна школа “Чадо”

Оценка 4.6 проголосовавших: 100
ПОДЕЛИТЬСЯ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here